Вірші для дітей
Капелюшок для киці
Шила Юля киці Капелюшка,
Щоб не застудила киця вушка.
Працювала Юлечка немарно:
Капелюшок вийшов дуже гарний.
Юля капелюшок приміряла
Й неслухняній киці докоряла:
"Якось, Мурко, я читала в книжці,
Що найперше ворог киця - мишці.
Це ж такий малий гризунчик, тихий,
А від тебе терпить стільки лиха!"
Ці немов підслухавши докоро,
Вишмигнула мишка із-під штори.
Затремтіла Юлечка від жаху
I умить забрати на шафу.
"Ой, - кричить, - цього боюсь я звipa!
Хто вона, оця нахаба сіра ?!"
Юлечці промуркотіла киця:
"Злазь, вона сама тебе боїться ..."
Жабка-задавака
"Кум-кум-кум! – кричала жабка,
– Ква-ква-ква!"
Наполохала всіх жителів ставка.
Вихвалялась: "Чим я гірша солов'я?!
Він до півночі співає – буду й я.”
Та до неї раптом щука підпливла.
3 переляку жабка сплутала слова:
"Вак-вак-вак, – вона лепече, – ум-ум-ум..."
А зубаста хижа щука жабку – хрум!
Ледве вирвалась бідненька із зубів.
Як же бік у неї вкушений болів!..
Тож даремно, юний друже, не хвались,
Бо в халепу потрапиш и ти колись.
Баранці-Мандрівники
Зібралися два баранці мандрувати,
Щоб світу побачити, більш пізнати.
Один був сміливий, другий – круторогий.
Обох не злякала далека дорога!
Ішли вони полем, ішли вони лугом,
I річку минули, й густі лісосмугу.
Нарешті дійшли баранці до узлісся.
Аж гульк! – там під дубом вовчисько розлігся.
Звірюка зубастий, звірюка сердитий,
Бував у бувальцях і в тім'ячко битий.
"Привіт, барани! – гучно рявкнув вовчисько.
– Давненько не бачив я вас отак близько!
Звалилися з неба обидва неначе.
Оце так пожива! Оце так удача!
Наїмся від пуза свіженького м'яса,
А роги – то лігвищу буде прикраса".
Але баранці, ми ті знаємо з вами,
Сміливі були і з крутими рогами.
Нахабства такого вони не стерпіли –
Ударили вовка рогами щосили!
Скотився вовчисько клубком у яругу,
Гарчить: "Bідплачу ще я вам за наругу!"
A сам підхопився – і кинувсь тікати:
Відважних и сильних боявсь зубатий.
Мандрівники ж наші, бадьорі, веселі,
Надвечір вернулися знов до оселі.
Дбайлива ненька
Накупавшись, вийшли з річки
Каченята невеличкі
І попадали в траві,
Від утоми ледь живі.
Поряд жабка стрекотіла,
Бо до всіх у неї діло:
«Чом не плаває із вами,
Каченята, ваша мама?
І чому вона не кряче,
А кокоче й кудкудаче?"
"Кря-кря-кря, – їй каченята.
Хочеш правду, жабко, знати?
Наша мама – знатна птиця,
Кіт її – і той боїться.
Бо вона его дзьобає
І до нас не підпускає".
Підкажіть, як звуть рябеньку
Каченят дбайливу неньку?
(Квочка)
Загадковий колобок
По доріжці він котився,
Мов казковий колобок,
Та за кущик зачепився -
Мав свитинку з колючок.
“Ой! - грибочки заволали, -
Не коли, клубочку, ніг!
Нас листочки маскували,
Ти ж, хитрун, помітить зміг”.
Хто ж цей спритний колобочок
У свитинці з колючок,
Що несе в свій дім грибочок?
Ну, звичайно ж,...
Качка-співачка
Перед гусьми вихвалялася качка:
– Талановита я, гарна співачка.
Чуючи, як біля ставу я крячу,
Жайвір-учитель від захвату плаче.
Тут вже не втримався щирий гусак:
– Не вихвалялась би, качко, ти так!
Жайвір-учитель від розпачу плаче,
Певен, бездара ти, горе ходяче,
Адже ні голосу в тебе, ні слуху.
Спробуй навчити співать лопотуху!
(Їжачок)
Новосілля
Гарна нірка в мишки!
Вранці, у неділю,
Завітали в мишкин
Дім на новосілля:
Жабка ропуха
І співуха муха,
Павучок пузатий
І жучок рогатий,
Цвіркуни два, блішка
І багатоніжка.
Мишка дуже радо
Всіх гостей зустріла:
– Прошу до господи, –
Чемно запросила.
Ну а вам, малята,
Слід порахувати,
Скільки завітало
В дім гостей на свято?
Зайчикова парасолька
Парасольку з лопуха
Заєць ніс зайчисі,
Та зустрілася йому
Лиска на узліссі.
Запитала зайця:
«Що тримаєш в лапці?
Це купив собі ти бриль,
Чи зайчисі капці?»
Ні, не капці це й не бриль», –
Зайчик відмовляє, –
«Парасолька, Лиско, це
Для моєї Заї».
«Парасолька з лопуха? –
Здивувалась лиска. –
Зразу видно, що нема
Глузду у зайчиська.
Ти б морквинку їй приніс
Чи качан капусти!
Всім відомо, що в зайців
У коморі пусто.
Раптом хмара грозова
Затягнула небо
І ховатись від дощу
Виникла потреба.
Зайчик наш не розгубивсь,
Лопухом накрився
І радіє: – Лопушок,
Бачиш, знадобився.
А лисичка від дощу
Кинулась тікати
До дубочків рятівних
Під зелені шати.
Дощ лисичку навздогнав,
Застрибав по спині,
Гарне хутро зіпсував
По якійсь хвилині.
Ведмедик-школярик
Усюди сокоче всезнайка сорока:
– Ведмедик Михайло не вивчив уроки!
Одне в голові в нього: гульки та бійки!
В щоденнику лиш одиниці та двійки.
Ведмедик, хизуючись, хвалиться всюди:
– Не вчив я уроків і вчити не буду!
Хіба я сорока чи дурень останній,
Щоб дні безтурботні затьмарить навчанням.
Зітхає матуся-ведмедиця гірко:
– У інших звірят за навчання п'ятірки,
У інших ведмедів он діти, як діти,
І можуть батьки за діток порадіти.
А в нашого сина скрізь справи погані:
І як в поведінці, то так і в навчанні.
І стало ведмедику шкода матусі.
І вирішив: – Справам я добрим навчуся.
Я буду старанно учити уроки,
Не буде ні в кого зі мною мороки.
Життя почалося в Михайлика нове,
Старався Михайлик дотримати слово.
Про лінь він забув і не хвалиться марно,
І в школі, і вдома поводиться гарно.
Найкраще у класі рахує, читає,
Одні лиш п'ятірки в щоденнику має.
І хвалять ведмедика мама і тато:
– Який молодець! Так і далі тримати!
Зображення на сторінці:
Статуетки де Роса Ринконада - це унікальні приклади мистецтва, що з'явилися на світ завдяки майстерності і фантазії Уругвайських ремісників та умільців.